Восени цього року на запрошення зятя Валерія, пощастило мені з’їздити в Україну і взяти участь у надзвичайно вдале полювання на кабанів. Збори були недовгі, і тим, що лежав ніч в купейному, тремтячими як в лихоманці вагоні, я в Києві.Погода сприяла мисливцям – стояли дуже теплі сонячні дні при повній тиші. Ще перед виїздом я ознайомився з публікацією в «РІГ» № 37 про відкриття осіннього полювання в Україну. З публікації важко було зрозуміти, що з себе представляє індивідуальне полювання на кабана, яка відкрилася з 1 серпня 2009 року, а колективне та облавне полювання на диких копитних тварин з 24 жовтня цього року. Причому індивідуальне полювання на копитних дозволена в усі дні тижня, а колективне та облавне – тільки по суботах і неділях. Соромно сказати, але я ніяк не зрозумію, чим відрізняється колективне полювання від облавного. По-моєму, це одне й те саме. Але, Бог із ними, з формулюваннями.Головне – полювання на кабана, моя найулюбленіша з усіх полювань. Я вважав, що індивідуальне полювання на кабана підходить мені за своєю сутністю. Уявлялося, що буду сидіти в засідці або, вистеживши дичину, буду красти її до надійного пострілу. Може бути, будуть і собаки. Але ні того ні іншого не було. Спосіб полювання був простий – сиди на вишці, зробленої з вільхових жердин, і чекай приходу кабанів на підкормових майданчик. Прийшли – стріляй.Потрапиш – молодець, не потрапиш – твоя турбота. Полювання проводилася при строгому керівництві з боку єгерів господарства. Єгер супроводжує мисливця і контролює встановлений порядок. Зокрема, він визначає час виїзду, час полювання та дотримання заходів безпеки, але головне – контролює правильний відстріл звіра (сеголетка, 2 – 3-однорічного самця).
Підкормових майданчик являє собою не що інше, як добре утоптану галявину, на якій розсипані зерна кукурудзи. Кабани систематично відвідують майданчик, в основному в першу половину ночі.
Мисливське господарство, колись організоване мисливцем-меценатом Ігорем Бакай, і зараз міцно стоїть на ногах, незважаючи на економічну кризу. Угіддя його розташовані в Черкаській області на березі Дніпра. Місцевість сприяє проживання багатьох видів дичини, але очеретяні зарості, чагарники особливо гарні для копитних.
Уточнивши всі питання майбутнього полювання на базі господарства, не поспішаючи, почали висуватися в район полювання. Ось тут-то я й почув досить цікаві відомості (новинки) про полювання на кабанів.
Перше оповідання був смішний – про годівлі кабанів оселедцем. Розповів його старший єгер Саша «Національний Союз мисливців» – так називалося наше мисливське господарство з початку його утворення. Організатор господарства десь почув, що якщо кабанів підгодовувати оселедцем, то вони будуть швидко розмножуватися. Незвичайно швидко. Господарство розбагатіє. Було закуплено кілька центнерів оселедця, і єгеря приступили до експерименту.Годували, годували кабанів оселедцем, але швидкого розмноження не помітили. Начальство стало перевіряти, чому. Виявилося, єгеря підгодовували кабанів тільки головами оселедців, а все інше йшло на закуску самим єгерям.Кой-кого покарали.
Єгер Віталій повідомив, що в Прибалтиці, та й у Польщі, вчені прийшли до висновку, що даремно ми не відстрілюємо старих самок – вони, будучи домінантами, затримують статевий розвиток молодих самок, які довго не приносять потомство, а якщо стару самку відстрелити, то молоде покоління, звільнившись від нагляду матері, сполучаються з самцями і всією своєю масою приносить численний приплід. Таким чином, йде інтенсивне розмноження. І, звичайно, господарство багатіє.
Пролунали слова сумніви щодо наукової ідеї, але я подумав, що є в ній і раціональне зерно.
Із задоволенням вислухав я від єгерів ще два цікаві для мене повідомлення.Віталій розповів, що у них практикується новий спосіб залучення кабанів на підкормових майданчика, навіть якщо там немає ніякої підживлення. Правда, робиться це в літній період. У землі викопують невелике поглиблення і виливають туди каністру солярки. Кабани азартно відвідують ці ями, із задоволенням «купаються» у солярці, це рятує їх від кліщів і гнусу. Крім того, біля такої «ванни» можна полювати так само, як і у підкормових майданчика, якщо поставити невелику вишку для стрільби. Таку яму мені показали, і я переконався, що кабани у ній дійсно купаються.
А наступна розповідь підтвердив ще раз відому приказку «Вік живи – вік учись».Віталій розповів, як він визначає час ходу кабанів по стежках в заростях очерету. Він бере старий будильник, що працює на електричній батареї, з’єднує дротом, простягнутою поперек кабанячої стежки, кабани йдуть, висмикують батарейку, годинники зупиняються, і єгер точно знає час їх ходу. А кабани, як правило, пунктуальні – ходять в один і той же час. Далі все просто – засідка, постріл, видобуток, без тривалої витрати часу. І цей раціоналізм мені теж сподобався.
На вишку біля підкормових майданчика ми піднялися з єгерем Віталієм задовго до темряви. Єгер запевнив мене, що звірі обов’язково прийдуть, але сидіти треба тихо-тихо, не курити, на що я помітив, що останні сімдесят три роки жодного разу не курив взагалі.
Слова єгеря, що «звірі обов’язково прийдуть», підтвердилися негайно, як тільки почало темніти. І мушу сказати, що всі єгеря господарства працюють впевнено, злагоджено, уважні до приїжджають мисливцям і є абсолютними професіоналами в своїй справі, яке вони щиро люблять. Зарплата у них невелика, але в умовах теперішнього кризи на щось більше розраховувати не доводиться. Всі єгеря одягнені в однакову камуфльований форму, охайну і по погоді.
У моїх руках був потужний нарізний карабін «Блазер» з оптичним прицілом і підсвічуванням на випадок настання темряви.
Я повірив єгереві і передчуття чогось незвичайного, цікавого і несподіваного схвилювало мене. «Не хвилюйтеся, – прошепотів Віталій, – все буде добре». І дійсно – краще і не могло бути. Все відбулося, як у казці. На майданчику абсолютно несподівано з’явилися 3 кабана. Я навів приціл під лопатку середнього по зростанню кабана, в цей момент сеголеток несподівано підходить і стає правим боком точно під точку прицілювання, а мій палець вже натискає спусковий гачок. Постріл. Сеголеток падає на місці, кабан йде.Оглядаємо кабанчика – рана навиліт, приходимо до висновку, що куля не могла відійти убік і інший кабан, принаймні, поранений. Включили ліхтарики, оглядаємо найближчу місцевість. У 30 метрах виявляємо іншого кабана. Мертвий.Під’їхали ще два єгері і при обробленні туш виявили, що куля пробила серце самця і застрягла в серці іншого кабана. «Ну, діду, дає», – стиха шепотіли єгеря. Дід тріумфував, як ніколи – такого пострілу в мене в мисливській практиці не було.
Пізно ввечері був банкет в кафе «Вулик». Мене привітали ще раз. Єгер Віталій сказав, що йому важко пригадати, щоб мисливець так витримано і тихо поводився на незручній для сидіння вишці. А що стосується влучного пострілу, то він всього лише наслідок дисциплінованого поведінки в засідоку і холоднокровності стрілка. Це були компліменти на мою адресу. Всі із задоволенням попоїли добре приготовану печінку і українські вареники, приготовані на пару.
Розговорившись із сусідом, я дізнався ще про одну новинку в роботі мисливського господарства. Мисливці, перш ніж іти на будь-яку охоту, вирішують всі питання з єгерем. У мисливця на руках має бути мисливський квиток, дозвіл на право володіння зброєю і картка відстрілу. Єгер робить запис у картці відстрілу, де вказує час полювання, район, вид дичини і норму відстрілу. Мисливець може полювати самостійно або з єгерем, якщо полювання на ліцензійну дичину.
На наступний день ми з зятем повернулися до Києва, і я мав задоволення відвідати мисливський магазин на вулиці В. Гетьмана. У комплексі з магазином працюють стрілецький тир і майстерня з ремонту зброї, а також конференц-зал на 40 місць. Тут є всі умови для чищення зброї, пристрілки, проведення інструктажів. Функціонують курси з вивчення матеріальної частини зброї. Дуже зручно для покупців.
Зброя коштує дорого, особливо іноземне. Мене здивувала ціна на італійський патронташ – 826 гривень, а патронташ виробництва Україна коштує всього 172 гривні. Один патрон («Блазер», 9,3 * 74R) коштує 62 гривні, «Ремінгтон» – 34 гривні, ножі від 3000 до 30 000 гривень.
Мені здалося, що в магазині є все для будь-якого мисливця. Але ціни, ціни …
З почуттям повного задоволення полюванням на берегах Дніпра я відбув у Москву вечірнім поїздом.
А. Клепцов
“Російська Мисливська газета № 51 – 2009 р.”
