Кримський благородний олень належить до порівняно небагатьох хребетних тварин-аборигенів, що мешкають у Криму з незапам’ятних часів.Для кіммерійців і тавро-скіфів, що жили 4-5 тисяч років тому, кримський олень служив улюбленим об’єктом полювання. Давні мешканці Тавриди полювали на оленів заради смачного м’яса, міцних гарних шкур і рогів, з яких виготовляли знаряддя праці, прикраси, амулети. Про це свідчать знахідки оленячих кісток і різного роду виробів з оленячого рогу в стоянках і похованнях тавро-скіфської культури.
У середні століття олені були широко поширені на території півострова, зустрічаючись не тільки в лісовій його частині, але і в степах, де доходили до Перекопу. За свідченням Палласа, у другій половині XVIII століття оленів в Криму було вже небагато, і вони водилися лише в кількох місцях, головним чином в гірничо-лісовій частині півострова.
Лісові масиви в центрі гірського Криму, з відрогів гір Роман-Коша, Великої і Малої Опудало, Чорної та ін зберегли значення головних резерватів кримського оленя до наших днів. За даними обліку 1917 року, в Криму живуть 712 оленів.
У 1923 році на території щойно створеного Кримського заповідника налічувалося 60 оленів. Введення режиму заповідності благотворно позначилося на існування оленів, сприяло швидкому зростанню їх чисельності і в 1940 році в заповіднику було вже 1800 оленів.
Великої шкоди популяції кримських оленів заподіяла німецько-фашистська окупація Криму в роки Великої Вітчизняної війни – після закінчення військових дій в заповіднику залишалося 700 тварин. Незважаючи на це, чисельність поголів’я оленів у післявоєнні роки продовжувала швидко збільшуватися. У 1950 році в заповіднику було враховано більше 2000 оленів, в I960 році-1564-З 1950 року по 1954 рік проведено скорочення чисельності оленів шляхом відстрілу. Таким чином, за роки існування заповідника поголів’я оленів в ньому виросло приблизно в сорок разів.
Кримський олень є підвид благородного оленя. Вони трохи крупніше західноєвропейських, але поступаються в розмірах оленям з Балканського півострова, Кавказу та Прибалтики. На вигляд вони мало відрізняються від інших підвидів благородних оленів. Довжина тіла дорослого самця сягає 2,3 метра, висота в холці-1,4 метра, в крижах-1, 5 метра, вага – до 250-260 кілограмів.
Самки трохи дрібніше самців. Стиглі роги старих самців мають зазвичай 10-16 відростків, іноді більше, і важать до 5-6 кілограмів пари.
Гон і спаровування у кримських оленів відбуваються восени – з кінця серпня до середини жовтня. У цей час звичну тишу гірського лісу часто порушує гучний рев самців-рогачів, які бродять по лісі в пошуках самок і вступають в запеклі поєдинки між собою. Зазвичай самець ганяє 1-3 оленух, але окремі сильні рогачі мають “гареми” з 5-8 самок. Молодняк під час гону тримається при матерях, однорічні самці часто ходять осібно біля “гаремів”.
Ревіння олень тримається по схилах, найчастіше серед рідколісся і на невисокому пологом хребтиком, де є ділянка лісу з полянами. Деякі рогачі облюбовують собі невеликі площадки – так звані “точки”, де тримаються більш-менш регулярно, риють копитами землю, часто мочаться і подають голос. Такі майданчики легко знайти за різкого неприємного запаху, властивого самцям в період реву. Грунт на “точку” і поблизу від нього завжди порита, позбавлена дернового покриву; молоді деревця стоять зі зламаними гілками і обдертою оленячими рогами корою.
Під час реву самці мало їдять, сильно худнуть, втрачають властиву їм обережність, тому що до них вдається нерідко підійти майже впритул. Самки більш “суворі” і завжди першими помічають людини.
Щорічно в Кримському заповідно-мисливському господарстві приносить потомство 70-75 відсотків дорослих самок.
Оленуха народжує, як правило, одного теляти в квітні-червні. Протягом перших 2-3 днів оленятко слабкий, безпорадний і не може слідувати за матір’ю. Велику частину часу він лежить, зачаївшись серед бурелому або в густій траві, а мати пасеться поблизу, пильно стежачи за околицею і від часу до часу наближаючись до малюка, щоб нагодувати його молоком. Через 5-7 днів після народження оленя ходить за матір’ю, і його важко зловити без собаки. У віці півтора-двох місяців оленята починають поїдати зелене листя і траву, поступово переходячи на цей корм, а проте вони не перестають смоктати матір до народження у неї нового дитинчати.
Восени молоді олені втрачають свій строкатий наряд і стають майже не відрізнятись за забарвленням від дорослих. У однорічному віці олень помітно дрібніше і тонше дорослого, а його річний хутро яскравіше. У самців-годовіков виростають їхні перші роги без розгалужень – спиці (звідси і назва “Спичак”). Дворічний самець зростанням трохи менше дорослого, з легкої стрункою фігурою, тонкою шиєю і рогами з двома-трьома відростками (вилками). У шлюбний період “Вільчак”, як правило, не ревуть і тримаються одинаками, так як ревуть рогачі переслідують і відганяють їх від табунів самок. Оленухі двох років за розмірами майже невиразні від старих самок. Невелика частина дворічних самок щорічно приносить потомство.
У оленів Криму народжується приблизно однакова кількість самців і самок, однак внаслідок підвищеної смертності дорослих самців останні становлять лише близько однієї третини стада. Річний приріст дорівнює 16-17,5 відсотка поголів’я.
Велику частину року олені тримаються невеликими групами по 2-10 особин, тільки в зимовий час можна зустріти стада в 20-30, рідко більшого числа тварин. Переважна більшість стад має змішаний склад; нерідко зустрічаються табуни з одних самок з молодняком. Старі самці поза періодом реву ходять зазвичай поодинці. Тільки в першій половині літа, коли відбувається інтенсивний ріст рогів, можна бачити групи старих пантачей, що пасуться на відкритих місцях – лісових галявинах і яйлах.
Найбільш густо заселені оленями дубові ліси в нижній зоні гір. У букових і соснових лісах щільність розміщення оленів дещо менше.
Влітку велика частина оленів вранці пасеться на яйлах, спускаючись на дневку в лісові хащі.
Взимку після встановлення снігового покриву частина оленів переходить нижче по схилах гір з букових лісів в дубово-змішані і в сосняки південного берега.
Кримські олені вживають в їжу рослини 131 види, в тому числі 37 деревно-чагарникових порід. Влітку в харчуванні переважає зелень: листя дуба, бука, граба, ясеня, кизилу, грабінника, скумпії та інших дерев і чагарників, свіжа трава зі злаків, бобових і різнотрав’я. Одним з найбільш охоче поїдаються рослин є отруйна беладона, з якої добувають цінний лікарський препарат атропін. У цієї рослини олені об’їдають кінці пагонів і листя. Восени помітне місце в раціоні оленя займають плоди диких яблунь і груш, жолуді, горішки бука і граба. У зимовий і ранньовесняний періоди олені поїдають головним чином гілковий корм у вигляді тонких пагонів, підріст дерев і чагарників висотою в кілька сантиметрів до 1,5-2 метрів.
Крім того, взимку тварини дістають з-під снігу дрантя сухої трави, обгризають кору зі стовбурів дерев, переважно ясена, їдять лишайники, листя вічнозеленого плюща. У всі сезони олень любить поласувати соковитою омелою, яку дістає з гілок дерев, де ця рослина-паразит росте місцями в множині. Тільки взимку відзначені ушкодження оленями хвойних порід – сосни і ялівцю.
Линька оленів відбувається двічі на рік – навесні в квітні-травні та восени – в кінці серпня до середини листопада.
Щорічно в березні-квітні самці скидають роги. Ріст і розвиток рогів триває близько трьох місяців і закінчується в серпні. У цей час рогачі постійно труться молодими рогами об стовбури та гілки дерев, зчищаючи шкіру з рогів. Особливо люблять звірі терти роги об стовбури молодих сосонок, з яких повністю зіскоблюють кору на висоті 1-2 метрів від землі. Частина таких дерев засихає.
У кримського оленя майже немає природних ворогів серед диких тварин, так як великі хижаки в Криму відсутні, що ставить кримських оленів у винятково сприятливі умови і дозволяє їм майже безперешкодно розмножуватися.
Олені мало полохливі, близько підпускають до себе не тільки автомашини або підводи, а й пішоходів. Навіть сильно наляканий олень не тікає відразу, а, зробивши кілька стрибків, зупиняється і кілька миттєвостей стоїть нерухомо, орієнтуючись в обстановці.
Тривалість життя кримського оленя в природних умовах, мабуть, не більше 20-25 років.
Природний відхід оленів в умовах заповідного режиму не перевищує щорічно 0,4-0,8 відсотка чисельності стада.
Майже щороку на заповідній території знаходять трупи оленів, здебільшого дорослих самців, загиблих від травм і поранень під час бійок у шлюбний період.
Кримський благородний олень, безумовно, відноситься до найцінніших і цікавим мисливським тваринам нашої фауни, є основним об’єктом охорони і вільного розведення в Кримському державному заповідно-мисливському господарстві.
Проте в результаті тривалої охорони і відсутності великих хижаків вже в довоєнні роки чисельність кримських оленів в заповідно-мисливському господарстві перевищила оптимально-допустимі норми. Олень став справжнім бичем лісу. Був проведений вибраковочного відстріл оленів.
Після війни цю роботу продовжили у 1950 – 1954 роках, коли відстріляли понад тисячі тварин.
Стада оленів ушкоджують велика кількість молодих дерев і чагарників. У результаті масових пошкоджень підросту і посадок лесокультур природне поновлення лісів, особливо букових, місцями майже припинилося, а вся лісокультурних робіт опинилася під загрозою.
Та й саме стадо кримських оленів почало поступово деградувати від перенаселення; все більше потрапляє дефектних тварин: перестарком обох статей, ялових самок, хворих підранків, самців з дефектними рогами. Слід підкреслити, що це перенаселення в значній мірі штучне: олені зігнані браконьєрами в заповідник з навколишніх лісгоспів, в яких щільність заселення території оленем в кілька разів нижче, ніж в заповіднику.
Як показало спеціальне вивчення рогів сучасної популяції кримських оленів, якість рогів, як трофеїв полювання, за останні 30 років помітно погіршився (зменшилася кількість відростків, зросла дефектність рогів і т. п.). Незважаючи на це, нерідко трапляються роги з оцінкою в 170-180 балів. Кращі роги, наявні в колекції, попередньо оцінені у 206 балів.
Настав час приступити до правильного господарського використання оленів і вжити заходів до поліпшення якості поголів’я.
З цією метою в серпні 1960 року відновлено вибраковочного відстріл оленів, покликаний очистити череду від дефектних тварин. У перший рік господарство вибракувала 150 тварин, з яких більше 75 відсотків становили дефектні і нежиттєздатні екземпляри. Надалі вибірковий відстріл дозволить стабілізувати чисельність оленів, довести співвідношення статей до норм, прийнятих в кращих господарствах (1: 1), а потім знизити загальну чисельність до оптимальної – не більше 700 голів на 32 тис. гектарів, що відповідає щільності близько 20 оленів на 1 тис. гектарів.
Поряд з селекційним відстрілом заповідно-мисливське господарство розширює і поліпшує кормову базу оленів і інших диких копитних тварин, проводить їх підгодівлю взимку. Тільки за останні чотири роки виготовлено 325 солонців і годівниць, заготовлено і згодую 100 тонн сіна, 53 400 штук гілковий віників, посіяні кормові культури на площі понад 30 гектарів, придбано 72 тонни концентратів (вівса, кукурудзи, коренеплодів та ін.)
Поліпшити якість мисливської дичини, у тому числі кримського оленя, як найціннішого об’єкта спортивного полювання, – така одна з задач, поставлених перед заповідно-мисливським господарством на шляху перетворення його в дослідно-показове.
А. Ткаченко
“Полювання й мисливське господарство № 11 – 1961 р.”
